ВИЯВЛЕННЯ СУЇЦИДАЛЬНИХ ТЕНДЕНЦІЙ У МОЛОДІ

Запорізький обласний ЦСС

    Для ефективного виявлення суїцидальних тенденцій слід сформувати адекватне ставлення до цього явища, подолати помилкові думки, стереотипи його розуміння у широких верствах населення. Тому спеціалісти пропонують, передусім, порівняти поширені серед людей забобони, упередження і перевірені багаторічними науковими спостереженнями факти.

                                     

Ось приклади  упереджень та фактів:

    Упередження: більшість самогубств здійснюється майже або зовсім без попередження.

    Факт: більшість людей подають сигнали про можливе самогубство – у формі безпосередніх висловів, фізичних, тілесних ознак, жестів, емоційних реакцій або поведінкових проявів. Вони повідомляють про можливість вибору самогубства як засобу позбавитися болю, напруження,  зберегти контроль або компенсувати втрати. При цьому часто такі сигнали є криком про допомогу.

    Упередження: не слід говорити про самогубство з людиною, яка схильна до нього, оскільки це може подати їй таку ідею.

    Факт:  розмова про самогубство не породжує і не збільшує ризику його здійснення, а,  навпаки, знижує. Найкращий засіб виявлення суїцидальних намірів – пряме запитання про них. Відкрита  розмова з висловлюванням щирого піклування і турботи, запитання, чи не має людина думок про самогубство, є для неї джерелом полегшення, навіть одним із ключових моментів у відтворенні безпосередньої небезпеки самогубства. Оминання  ж   цієї теми у розмові може стати додатковою причиною для прощання з життям.

    Упередження:  якщо людина говорить про самогубство, то вона його не здійснює.

    Факт:  люди, які самі йдуть із життя, найчастіше перед цим прямо чи опосередковано  дають знати комусь про свої наміри. Так трапляється у чотирьох із п’яти суїцидентів. Тому, якщо до вас звернулася така людина, ніколи не відмовляйтеся від розмови з нею, відверніть її від цього усіма можливими засобами і, передусім, глибокою зацікавленістю в її житті.

    Упередження: суїцидальні спроби, що не призводять до смерті, є лише формою поведінки, спрямованою на привернення уваги до суїцидента.

    Факт:  суїцидальні форми поведінки або «демонстративні» дії деяких людей є крайнім, останнім закликом або проханням про допомогу. Надання допомоги у розв’язанні проблем, встановлення контакту є ефективним методом запобігання суїцидальній поведінці. 

    Упередження:  самогубець впевнено бажає померти.

    Факт: наміри більшості суїцидентів залишаються подвійними аж до моменту смерті. Вони відкриті для допомоги інших, навіть якщо вони нав’язуються. Більшість осіб із суїцидальними тенденціями шукають спосіб жити далі.

    Упередження: ті, хто накладає на себе руки,  – психічно хворі.

    Факт: справді, психічна хвороба є фактором високого ризику самогубства, проте переважна більшість суїцидентів не має цих недуг. Для них суїцидна ситуація тимчасова, вони просто не бачать виходу з неї, але його завжди можна знайти.

    Упередження: якщо людина одного разу здійснить суїцидальну спробу, то вона більше її не повторить.

    Факт:  хоча більшість осіб, які роблять спробу самогубства, зазвичай її не завершують, однак значна частина з них повторює ці спроби. Частота  самогубств в осіб, які раніше скоїли суїцидальні спроби, у 40 разів вища, ніж у решти людей.

    Упередження: зловживання алкоголем і наркотиками не спричиняє суїциду.

    Факт:  залежність від алкоголю і наркотиків є фактором ризику самогубства.

    Упередження: самогубство є надзвичайно складним явищем, тому допомогти самогубцям можуть лише професіонали. 

    Факт:  справді, дослідження свідчить, що суїцид – складне явище, але розуміння і реагування на суїцидальну поведінку у конкретної людини не вимагає глибоких знань психології або медицини. Потрібно лише виявити увагу до того, що говорить людина, сприйняти це серйозно, підтримати або звернутися за відповідною допомогою. Адже багато людей гине внаслідок самогубства лише тому, що їм не була запропонована або стала недоступною  перша допомога і підтримка.

    Упередження:  якщо людина схильна до самогубства, то вона залишиться такою назавжди..

    Факт: більшість суїцидальних кризових станів є нестійкими і усуваються при відповідній допомозі. Однак, якщо кризова ситуація триває, полегшення не настає, а допомога не надається, то зберігається ризик суїцидальної спроби. Після отримання професійної допомоги людина частіше за все здатна поновити своє звичайне життя і діяльність.

    Упередження:  самогубство – спадкове явище.

    Факт: наявність певної генетичної схильності не означає, що людині не можна надавати реальної допомоги, адже йдеться про поведінку людини, яку важливо помітити і звернути на неї увагу лікарів або психологів.

    Упередження:  якщо людина не залишає записки, то не можна вважати її смерть самогубством.

    Факт: лише чверть осіб, які скоїли самогубство, залишають записки.

    Отже, оточенню слід долати у собі упередження, пасивність, скутість поведінки, навіть страх, щоб здійснити, можливо, найгуманніший  акт у своєму житті – врятувати найцінніше, що є у суїцидента – його життя. Такий вчинок сприятиме  повазі людини до самої себе як до справжнього гуманіста, який утверджує цінність життя іншої людини, її особистості як вищої, божественної форми існування Всесвіту.