УСЗН Приморської міської ради

Березень 2021

Доводимо до Вашого відома, що за розпорядженням виконавчого комітету Приморської міської ради Бердянського району Запорізької області від 19.02.2021 року №57 «Про доцільність негайного відібрання малолітніх дітей від матері К.А.Б. без позбавлення її батьківських прав» 4 дітей влаштовано до КУ Бердянської міської ради «Бердянське територіальне медичне об’єднання» з подальшим влаштуванням до державної установи на повне державне забезпечення.

Мати дітей звернулася до Управління соціального захисту населення за допомогою у вересні 2019 року як внутрішньо переміщена особа з приводу відсутності власного житла та складного матеріального становища. На той час вона мала двох малолітніх дітей та перебувала на сьомому місяці вагітності. Фахівцями відділу по роботі сім’ї, дітей та молоді відвідано родину за місцем проживання, складено акт оцінки потреб. За результатами оцінювання потреб зроблено висновок про наявність складних життєвих обставин, занесено на облік сімей, що перебувають в складних життєвих обставинах та організовано соціальний супровід в обсягах, визначених Державним стандартом (наказ УСЗН від 20.09.2019 №98). Після народження двох дітей у жовтні 2019 року мати отримала ліки, необхідні для післяродового періоду, візочок, памперси, одяг, білизну та засоби гігієни для новонароджених.

Періодично сім’ї надавалась гуманітарна та натуральна допомога у вигляді речей, продуктових наборів, дров для опалення будинку. Надано допомогу при оформленні документів для отримання соціальних виплат: допомоги малозабезпеченим сім’ям, допомоги одинокій матері, допомоги при народженні дітей, допомоги на дітей, які виховуються в багатодітних родинах. З

а період з вересня 2019 по травень 2020 року мати не відмовлялась від співпраці зі спеціалістами відділу по роботі сім’ї, дітей та молоді, не зловживала спиртними напоями, не залишала своїх неповнолітніх дітей без догляду та виконувала умови договору соціального супроводу. У травні 2020 року сім’ї припинено надання послуги соціального супроводу на підставі мінімізації наслідків складних життєвих обставин, але залишено на обліку сімей, що перебувають у СЖО та постійно здійснювалась соціальна підтримка сім’ї: періодичне відвідування за місцем проживання соціальним педагогом, надання гуманітарної допомоги тощо.

У жовтні 2020 року ситуація в сім’ї К.А.Б. змінилася. Мати не могла самостійно налагодити належні санітарно-гігієнічні умови проживання, утримання та виховання дітей, раціонально розподілити та використати сімейний бюджет. Нездатність матері самостійно подолати складні життєві обставини та низький батьківський потенціал частково можна пояснити її складною соціальною історією (відсутність родичів та близьких, які могли б надати підтримку з раннього дитинства – мати відносно дочки була позбавлена батьківських прав та не приймала участі у її вихованні, перебування тривалий час в інтернатному закладі).

З метою отримання навичок відповідального батьківства на підставі наказу Управління соціального захисту населення УСЗН Приморської міської ради від 05.11.2020 № 145 сім’ю К.А.Б. знову було взято під соціальний супровід. У ході соціального супроводу проводилася профілактична робота з питань здорового способу життя та підвищення батьківського потенціалу, мати отримувала консультування з питань догляду, виховання та підготовки дітей до навчання у школі, поліпшення матеріально-побутових умов, планування сімейного бюджету. Мати не завжди виконувала рекомендації соціального педагога, умови договору та індивідуальний план соціального супроводу щодо створення належних санітарно-гігієнічних умов проживання. Старші діти не відвідували дитячий садочок та не отримували належної підготовки до школи. Значно погіршився стан здоров’я дітей. Це стало підставою для прийняття рішення про відібрання дітей та влаштування до Бердянської міської лікарні.

На даний час соціальний супровід матері продовжується за скоригованим планом.

   вересень, 2019 р

         Так повелося, що основна роль у вихованні  дітей відведена мамам, але ж погодьтеся, татусі відіграють у цьому  процесі не менш важливу роль. Адже батько - це авторитет,  однаково важливий  і для сина, і для  дочки, опора, приклад для наслідування та провідник  у світ дорослих.

        З 12.06.2019 року в КУ «Камʼянсько-Дніпровський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді»   Камʼянсько-Дніпровської  міської ради, перебуває під соціальним супроводом  сімʼя,  яка опинилась  у складних життєвих обставинах   Сергія  Григоровича Г.,  який проживає в м. Камʼянка-Дніпровська,  шістьох неповнолітніх дітей:   Іллю Г., 2012 р.н.,  Андрія  Г., 2008 р.н.,   Наталію Г., 2008 р.н.,  Василя Г., 2007 р.н., Марію Г., 2003 р.н., Максима Г, 2004 р.н.

        Так сталося, що  дружина Сергія Григоровича  Оксана  Миколаївна  захворіла  та померла,  діти залишилися без материнської любові  та  піклування.  Тож батько дітей,  Сергій Григорович залишився сам з дітьми без  жіночої підтримки та надійної опори по життю. Чоловік зіткнувся з багатьма проблемами матеріального, організаційного та побутового характеру. Перед ним предстало багато питань: що  робити  далі?  як замінити матір дітям та надати їм ту любов, турботу  та  направити на вірний життєвий шлях.

         В деякий момент постійні проблеми,  брак коштів,  відчай  трохи  зламали чоловіка, він не знав до кого звернутися за допомогою та підтримкою.

        Але  ж  чоловік не один, є люди не байдужі до чужих проблем.

       Тож батько дітей звернувся за допомогою до центру, спеціалісти центру завжди  готові  допомогти.  Під час роботи з родиною,   Сергій Григорович завжди йшов на контакт, до порад спеціалістів центру завжди прислухається, піклується про дітей, задовольняє потреби в медичному догляді. Забезпечує дітей всім необхідним в міру своїх можливостей.   Зі сприяння спеціалістів центру та враховуючи бажання дітей,   Максим та  Марія  вступили до  Великобілозерського аграрного професійного ліцею, Ілля, Андрій, Наталія, Василь  навчаються в  навчально-виховному комплексі «Дитячий садочок- загальноосвітньої школи I-III ступенів».        

         Хочеться відмітити, що незважаючи на   постійний  брак коштів, відчай, постійні проблеми,   батько дітей  все ж таки не опустив руки  та знайшов в собі сили виховувати та направляти по життю свої дітей та проявляти турботу, любов.

        Тому бажаємо міцного здоровʼя, процвітання та терпіння родині Сергія Григоровича!

        21.09.2019р. в м. Камʼянка – Дніпровська пройшло святкування 233 – річниці Дня  міста, і до цього свята,  за рішенням  керівництва   потрібно було подати на  нагородження кандидатуру сімʼї з числа багатодітних родин, які опинились   у  складних  життєвих  обставинах.  Таким чином,   за поданням  КУ К-Д МЦСССДМ  родину  Сергія Григоровича  на святі урочисто нагородили почесною грамотою та подарували мультиварку.

       Сп

         Спеціалісти КУ «Камʼянсько-Дніпровський міський центр соціальних служб для сімʼї, дітей та молоді»  пишаються батьками, які  незважаючи на всі проблеми  та труднощі в житті, не опускають руки та намагаються покращити  своє життя та своїх близьких. 

 

 

Кам’янсько-Дніпровський міський ЦСССДМ

Червень, 2019

Кожна людина заслуговує на гідне та щасливе життя. Але, на жаль, не завжди все йде так, як ми цього хочемо. Історії деяких сімей вражають та дивують.

З 23.01.2019 року в КУ «Кам’янсько-Дніпровський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді» Кам’янсько-Дніпровської міської ради, перебуває під соціальним супроводом як багатодітна, родина Калаєвої Ганни Володимирівни, 1994 р.н., та Мироненка Віталія Вікторовича, 1988 р.н які проживають за адресою: с. Велика Знам’янка, пров. Басейний, 15 та виховують трьох неповнолітніх дітей: Калаєву Єву, 27.07.2012р.н., Мироненка Володимира, 08.10.2014р.н., та Калаєва Даміра, 01.10.2018р.н.

Згодом перед молодою парою пристав не легкий вибір - продовжувати життя в звичайному режимі, виховуючи своїх маленьких трьох діток або взяти під свою опіку ще трьох дітей аби надати і їм любов, турботу та направити на вірний життєвий шлях. Та у Ганни і Віталія навіть не виникало сумніву щодо свого життєвого вибору, вони не змогли залишитись байдужими до діток, які залишились без маминої любові. Таким чином сім’я Калаєвих звернулась до заступника міського голови з гуманітарних питань, захисту населення та соціальної політики виконавчого комітету Камʼянсько-Дніпровської міської ради з приводу оформлення опіки над малолітніми дітьми, які є племінниками Віталія. Мироненко В.В. має рідну сестру, Мироненко Віру Володимирівну, яка є матір'ю трьох дітей: Мироненко Олександри Олександрівни, 02.09.2014 р.н., Мироненко Анастасії Олександрівни, 08.03.2016 р.н. та Мироненко Віталія Ігоровича,18.07.2018 р.н. Мироненко Віра у зв’язку з небажанням виконувати свої батьківські обов’язки в січні поточного року повідомила своєму рідному братові Мироненко В.В., що не бажає займатись вихованням своїх дітей. Після чого, Мироненко Віра залишила дітей на брата та зникла. На разі триває процедура збору пакету документів для того щоб дітки офіційно проживали в родині Калаєвих.

Віталій та Ганна самі виховувались в сім’ях, які перебували у складних життєвих обставинах, але не дивлячись ні нащо, вони не перейняли негативний стиль життя від своїх батьків, та намагаються все зробити задля того, аби їх діти, племінники, менші брати та сестри жили в гармонії та достатку. За час роботи з вищевказаною родиною, зауважень спеціалістів Центру до батьків відносно виконання батьківських обов'язків не було. Санітарно-гігієнічні умови проживання відповідають загальноприйнятим нормам: в будинку прибрано, присутні дитячі речі відповідно до віку, речі особистої дитячої гігієни, є запас підгузок, діти забезпечені місцем для сну та відпочинку. Троє дітей відвідують дитячий садочок, двоє з яких є племінниками. Також, Калаєва Г.В. систематично разом з дітьми відвідує сімейного лікаря та прислухається до його рекомендацій. Хочеться відмітити, що в силу складного становища в країні, постійного браку коштів, маючи трьох своїх дітей та головне не зважаючи на молодий вік, родина Калаєвих все одно бажають опікуватись племінниками та приймають їх в свою родину, як рідних дітей. Цей вчинок дуже гідний та поважний!

16.06.2019р. в с. Велика Знамʼянка пройшло святкування Дня села, і до цього свята, за рішенням міського голови, потрібно було подати на нагородження кандидатуру сімʼї з числа багатодітних родин. Таким чином, за поданням КУ К-Д МЦСССДМ родину Калаєвої на святі урочисто нагородили почесною грамотою та подарували мультиварку.

Спеціалісти КУ «Камʼянсько-Дніпровський міський центр соціальних служб для сімʼї, дітей та молоді» дуже пишаються зразковими сім’ями та ставлять їх в приклад багатьом родинам, які потрапляють в складні життєві обставини.

 

Кам'янсько-Дніпровський МЦСССДМ

Вересень, 2018р.

Батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу Ірину Миколаївну та Сергія Володимировича не одноразово запитували приятелі та малознайомі: «Навіщо вам потрібні чужі діти, адже це стільки клопоту та проблем! Невже ради грошей?»

Розпорядженням голови Камʼянсько-Дніпровської районної державної адміністрації від 21.08.2008 № 391 «Про створення дитячого будинку сімейного типу на власній житловій площі та влаштування дітей позбавлених батьківського піклування на виховання і спільне проживання» розпочалось функціонування дитячого будинку сімейного типу Стрижак Ірини та Стрижака Сергія.

За 10 років існування ДБСТ, подружжя дало чи не мало любові, турботи та направлення на вірний життєвий шлях десятьом дітям, позбавленим батьківського піклування. Було подолано не мало перешкод та пережито ще більше радісних та щасливих моментів.

Стрижак Ірина та Стрижак Сергій уміють держати удар та з гідністю долати випробування життєвими негараздами. Коли в їхню родину потрапила дівчинка Катруся, лікарі попередили, що дитина відстає в психічному та фізичному розвитку та скоріш за все не зможе розмовляти.

Другим болючим ударом стала, як здавалось, не виліковна хвороба ще одного із хлопчиків-вихованців. Лікарі констатували факт зараженням туберкульозу закритої форми, та повідомили, що дитині залишилось прожити лише місяць-два. Та батьки-вихователі не втрачали надії на виздоровлення хлопчика, і відразу ж почали приймати міри, щоб скоріш подолати недугу.

Бачили ви б зараз цих дітей! Катрусю не переслухаєш! Дівчинка активна, має багато талантів, досягає значних результатів у навчанні, та і хлопець кожен день радує своїх батьків новими успіхами. І це все завдяки любові та наполегливості батьків-вихователів, які в потрібну мить не упускали руки.

Батьками-вихователями пережито не мало негараздів. У 2017 році з їхньої родини вибула дівчина Якушева Валерія та ще через рік дві дівчинки сестрички – Шелех Яна і Шелех Юля.

Дівчата стали дорослими, та самі почали вирішувати, як їм краще жити. Для Ірини Миколаївни - це було своєрідним ударом в спину, але потім вона змирилась. Думки про дітей,які вибули з їх родини ніколи не полишають її та до сьогодні мати-вихователька підтримує зв'язок з дівчатами та підтримує їх.

«Діти у нас хороші!» - з гордістю вимовляє Ірина Миколаївна, і для кожної дитини в неї знаходиться добре слово.

Діти Фіненко Ілля та Фіненко Кирило для батьків-вихователів є найголовнішою гордістю, хлопці мають значні успіхи у навчанні, користуються повагою та є авторитетами серед одногрупників. Окрім навчання хлопці займаються фермерською справою, вирощують овочі на продаж та завдяки чому змогли придбати собі автомобіль.

Заєць Андрій та Заєць Олексій дуже талановиті діти, мають потяг до образотворчого мистецтва й трудового навчання, чудово малюють та майструють.

Та окрасою родини є Якушева Катерина, на даний момент єдина дівчинка серед чоловічого колективу. Катруся як ніхто розуміє Ірину Миколаївну та намагається віддавати всю ніжність та любов, підтримку та турботу, чим мати-вихователька не може натішитись.

Також хочеться відмітити, що з нагоди святкування 232-ї річниці Дня міста Камʼянсько-Діпровська, виконавчий комітет міської ради вирішили привітати дитячий будинок сімейного типу  Стрижак. За поданням                  КУ КД МЦСССДМ ДБСТ на святі урочисто нагородили почесною грамотою та подарували мікрохвильову піч.

На сьогоднішній день Стрижак Ірина та Стрижак Сергій виявили бажання поповнити свою родину ще 3-5 дітьми віком від 5 до 15 років. В цих людях ще стільки любові та ласки, якої б здавалося вистачить на цілий світ! Тому бажаємо міцного здоров’я, процвітання та примноження дитячому будинку сімейного типу Стрижак!

Михайлівський районний ЦСССДМ

Вересень, 2018

Якось одного зимового вечора до нашого центру звернулась чудова пара за консультацією. Під час розмови з фахівцем, стало зрозуміло, що їх бентежить доля покинутих сиріток, які час від часу зазирають сумними оченятами з екранів телевізора. Відчувалося як щиро подружжя Шпирних переймається майбутнім обездолених дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які з різних причин опинились в інтернатних закладах. Адже без батьків, без сім’ї майбутнє таких діток не завжди райдужне. Тривала співбесіда з Павлом та Любов’ю Шпирними дала багато інформації для роздумів. Тоді ще ніхто, навіть вони, не підозрювали, що невдовзі стануть прийомними батьками…

Співбесіда дала свої плоди. Подружжя зважилось на непростий, на перший погляд, шлях збору необхідних документів для проходження навчання кандидатів у прийомні батьки при Запорізькому обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Вони були згодні пройти всі випробування задля змоги подарувати дітям, які так потребують сімейного затишку, свою любов і тепло. Потрібно сказати, що ці люди глибоко віруючі. Весь цей час Павло та Любов черпали підтримку від свого наставника Отця Тавріона, прихожанами храму якого вони є. Їм, дійсно, не легко було пережити цей період, оскільки зіткнулися з непорозумінням своїх близьких. На жаль, саме ті, хто повинен був допомогти і підтримати, їх рідні і близькі люди, не до кінця зрозуміли душевного стану та чистих намірів, тому не схвалювали їхнього рішення.

Обоє з подружжя Шпирних вже мають позитивний досвід виховання своїх старших дітей від попередніх шлюбів. На сьогоднішній день це доволі успішні та самостійні особи. Незабаром з’явилась на світ і спільна донька. Атмосфера в сім’ї Шпирних сприятлива, в ній панує любов та взаєморозуміння. І саме незламний дух, величезна підтримка одне одного допомогли пережити подружжю всі негаразди і дійти до кінця. Після проходження курсів для кандидатів у прийомні батьки, батьки –вихователі подружжя Шпирних отримали необхідні рекомендації про включення їх до Єдиного електронного банку даних як потенційних прийомних батьків. Тепер розпочався наступний етап створення прийомної сім’ї – підбір статусних дітей. І тут потрібно віддати належне начальнику служби у справах дітей Михайлівської РДА Озмитель Діані Дмитрівні, яка з великою відповідальністю вирішила це питання, врахувавши всі індивідуальні особливості даної родини. За правилами потенційні прийомні батьки повинні встановити контакт з дітьми, яких хочуть у подальшому виховувати в своїх сім’ях. Всевишній і тут благословив Павла та Любов. Чудові двійнята, яких порадила начальник служби Озмитель Д.Д., вже після першої зустрічі пішли на контакт з подружжям, відчувши їх тепло і безмежну любов.

І ось, нарешті, 03 серпня цього року, розпорядженням голови Михайлівської районної державної адміністрації було створено чергову прийомну сім’ю і влаштовано двох прекрасних діток в сім’ю, де їх будуть любити, де про них будуть турбуватися і дбати. Мало чи багато, але принаймні дві дитячих долі знову врятовано. Сподіваємось, що новостворена прийомна сім’я буде процвітати і примножуватись. А близькі та рідні приймуть їх життєве покликання «дарувати дітям любов» як належне і зрозуміють їх.

Побажаємо цій родині успіхів у починаннях, сили і незламності перед будь-якими труднощами цієї нелегкої праці – бути батьками! Бо тільки глибоко милосердні люди можуть зважитися на такий відповідальний крок – стати рідними батьками для дітей, покинутих біологічними батьками.

Кам'янсько-Дніпровський МЦСССДМ

Червень, 2018р. 

Різні життєві проблеми приводять клієнтів до центрів соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді, і за кожною стоїть чиясь доля, чиїсь сльози чи чиєсь непорозуміння.

          У 2015 році до Кам'янсько-Дніпровського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді надійшло повідомлення з пологового будинку щодо Пильциної Валентини  Миколаївна, 1990 р.н., яка 06.05.2015р. народила дитину чоловічої статті та має намір відмовитись від неї, про що цього дня пише письмову заяву. Молода мати вже мала трьох малолітніх дітей та не маючи документа, який засвідчує особу та свідоцтв про народження свої діток, не отримувала державну соціальну допомогу на дітей, єдиним прибутком родини були гроші, зароблені нею за наймом. Як з’ясувалось, Валентина Миколаївна разом з матір'ю, Пильциною Світланою Валентинівною, 1961 р.н., на той час були громадянами Російської Федерації та з 1999 року проживають на території України. У 2008 році  Пильцина В.М. отримала атестат про повну загальну середню освіту. У 2010 році помирає мати Валентини Миколаївни, молода жінка втратила останню підтримку в її житті.

         Батько дітей - Шорін О.О., проживаючи в родині, зловживав алкогольними напоями.  Валентина Миколаївна вимушена була утримувати  дітей самостійно, тому народження четвертої дитини ставало на заваді можливості працювати. Та, все ж таки, 07.05.2015 р. Валентина Миколаївна знову пише заяву, у якій вказує, що не хоче покидати свою дитину! Вивчаючи проблему, що склалася в родині, усі соціальні служби району з розумінням ставилися до даної ситуації, яка склалася в родині Валентини Миколаївни.

Дане питання щодо складних життєвих обставин в сім'ї було винесено на розгляд засідання комісії з питань захисту дітей при Кам'янсько-Дніпровській районній державній адміністрації. Сім’ю було взято на облік Центру як таку, що опинились у складних життєвих обставинах.

           В результаті тривалої роботи фахівцем із соціальної роботи Центру була надана допомога Пильциній Валентині Миколаївні, по-перше, в отримані посвідки на тимчасове проживання в Україні та свідоцтв про народження  дітей. Після чого були отримані всі необхідні документи для оформлення державних допомог, у тому числі і при народженні дитини.

           На сьогоднішній день в сім’ї виховуються четверо дітей: Пильцина Юлія  Олександрівна, 27.10.2010 р.н., Пильцин Артем Олександрович, 27.11.2012р.н., Пильцин Максим Олександрович, 05.04.2009 р.н., та Пильцин Микита Олександрович, 06.05.2015 р.н. Родина придбала власний будинок, в якому створені належні умови для повноцінного проживання та розвитку дітей.  В свою чергу Валентина Миколаївна вдячна всім хто долучився до розвʼязання складних життєвих обставин, які виникли в її родині.

27.05.2018р. в с. Велика Знамʼянка пройшло святкування Дня села, і до цього свята Камʼянсько-Діпровська обʼьеднана територіальна громада вирішила привітати зразкову багатодітну родину села. У спеціалістів Центру не виникало ніяких сумнівів, щодо вибору родини – це беззаперечно родина Пильценої Валентини Миколаївни! За поданням К УКД МЦСССДМ родину на святі урочисто нагородили почесною грамотою та подарували мікрохвильову піч.

Спеціалісти Камʼянсько-Дніпровського МЦСССДМ дуже пишаються вчинком Валентини Миколаївни та ставлять її в приклад багатьом жінкам, які потрапляють в складні обставини.   Ця родина є великим зразком того, що складні життєві обставини можливо подолати, лише треба мати бажання та віру в себе. Валентина Миколаївна знайшла в собі сили подолати всі життєві негаразди та жити заради своїх дітей.

Михайлівський РЦСССДМ

Травень, 2018р.

В народі говорять: «Справжні батьки не ті, які народили, а ті, які виховали, виростили та навчили». Можна спостерігати безліч прикладів сімей, які виховують не своїх рідних (біологічних) дітей. Різні форми сімейного влаштування (усиновлення, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу, опіка, піклування) дають можливість реалізувати свій батьківський потенціал багатьом охочим. Насправді – це особлива дорога батьківства – благородна і складна, переповнена емоціями, очікуваннями, тривогами… Бути батьками – це один із найважливіших обов’язків, який доводиться виконувати у житті. Однак не всім родинам випадає такий цінний подарунок долі. Одні мають п’ять і більше діточок, а інші з певних причин, не можуть мати жодного. Такі родини стають на святу стежину життя та дарують щасливу долю дітям, які стали сиротами або були позбавлені батьківського піклування. Як, наприклад, наші сьогоднішні герої – прийомна сім’я Окопних.

Майже 10 років тому, в цій сім’ї зародилася думка подарувати своє тепло і турботу дітям, покинутим власними батьками. Жінка не могла мати своїх дітей, проте дуже мріяла стати мамою. Адже материнство – це найвище призначення жінки на Землі, освячене самим Богом. Довго зважуючись на цей відповідальний крок, подружжя  таки подало заявку на можливість стати прийомними батьками. А після проходження певних процедур – їм запропонували познайомитись із блакитнооким хлопчиком Ігорем. З першої зустрічі іскорка в батьківських серцях загорілася і з кожним днем все яскравіше світила, розгоряючись великим вогнищем. Дуже жвавий, спритний, непосидючий хлопчик завдавав багато клопоту своїм прийомним батькам. Але, завдяки безмежній любові з боку прийомної мами Галини Володимирівни та прийомного батька Юрія Вікторовича, Ігор поступово перетворювався на чемного, уважного, вихованого хлопчика. До речі, саме він допоміг прийомним батькам розтопити серденько ще однієї дитини – світловолосої дівчинки Насті. Її подружжя вже через рік, після створення прийомної сім’ї, взяло на виховання у свою родину. Дуже сором’язливу, боязку дівчинку полюбляє весь клас. Для вчителів вона «права рука». Ігор та Настя стали дійсно рідними, нехай і не по крові, дітьми для своїх прийомних батьків. Вони вкладають в них всі свої сили, почуття, душу, навчають усього гарного, що вміють і знають самі. Чого варта тільки традиція в цій сім’ї батькові та сину готувати смачну вечерю жіночій половині родини. Як зворушливо спостерігати за теплими їх стосунками один до одного.

 Сьогодні ці діти – талановиті танцюристи, учасники безлічі конкурсів та фестивалів. Ігор займається у школі бального танцю «Шанс», Настя – в ансамблі народного танцю «Жасмін». Обоє з діток вражають своєю наполегливістю, терплячістю в досягненні певної мети на мистецькій ниві танцю. Це велике щастя для Галини Володимирівни та Юрія Володимировича Окопних – мати таких прекрасних дітей. Вони були обділені найріднішими людьми – батьками, тими невід’ємними частиночками людської душі, які дали їм життя. Та, як кажуть у народі, «не ті батьки, хто народили, а ті, хто виховали, виростили та навчили». Бо любов, тепло, турботу їм дали саме прийомні батьки – подружжя Окопних.
Бажаємо міцного здоров’я, процвітання та примноження прийомній сім’ї Окопних!

Михайлівський РЦСССДМ

Лютий, 2018р.

Історія цієї сім'ї почалася ще в 2002 році. Молоді, закохані і не досвідчені Марина та Михайло ще тоді задумувались про створення прийомної сім’ї. Ці молоді люди, глибоко віруючі в Бога, хотіли створити гарні умови для обездолених діточок, покинутих рідними батьками. Мали бажання оточити їх своєю турботою, безмежною теплотою, подарувати їм родинне щастя та затишок. Після одруження цієї чудової пари (у 2003 році), думки про створення великої родини не полишали їх. Господь не давав їм своїх біологічних діточок, тому бажання подарувати свою любов прийомним діткам стало ще більш актуальним. Біологічні батьки Марини, які вже мали досвід виховання дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, розповіли молодятам про покинутого в Михайлівській районній лікарні хлопчика Данилка, який очікував оформлення до інтернатного закладу. Рішення прийшло миттєво. І в липні місяці 2007 року сталася довгоочікувана подія: подружжя Чекомудян усиновили чорноокого хлопчика Данила. А вже через місяць Господь винагородив Марину та Михайла величезним подарунком. Подружжя дізналося, що Марина при надії. І тепер вдвічі щаслива сім’я стали очікувати на появу ще однієї дитини, тепер вже біологічної.

Так з’явилася на світ дивовижна дівчинка Даринка. Але подружжя не зупинилося на цьому. Створення саме ВЕЛИКОЇ родини стало їх кредо. Після звернення до Михайлівського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та проходження співбесіди зі спеціалістом, майбутні прийомні батьки були занесені на облік як кандидати в прийомні батьки Михайлівського району. За правилами, такі кандидати мають пройти триденне навчання при Запорізькому обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, та отримати рекомендації. Подружжя Чекомудян успішно пройшли навчання для кандидатів у прийомні батьки та отримали рекомендації від спеціалістів обласного центру, після чого їх було занесено в електронну базу даних як потенційних прийомних батьків. Почалися відвідування інтернатів, знайомства з покинутими власними батьками дітьми. Подружжя дуже вдячне Спасській І.М.( на той час начальнику служби у справах дітей Михайлівської районної державної адміністрації), яка надавала всіляку допомогу у вирішенні багатьох питань, які траплялися на шляху молодого подружжя. Так вони знайшли чорняву дівчинку Віолетту. Це прекрасне дитя швидко звикло до нової сім’ї, стало її невід’ємною душевною частинкою.

Вже через рік, після проходження чергового курсу перепідготовки, яке прийомні батьки проходять 1 раз на 2 роки в обов’язковому порядку, Марині та Михайлу запропонували взяти на виховання ще двох дітей на виховання до своєї прийомної сім’ї. Довго прийомні батьки не роздумували, а поїхали знайомитись з дітьми. Це були гарненькі братик та сестричка з чудовими іменами Валентин та Анастасія. Їх біологічна мати вела аморальний спосіб життя, не надавала їм належних умов для повноцінного розвитку, тому дітей потрібно було помістити в інтернат. Звідти подружжя Чекомудян забрало їх у свою привітну, дружню родину. Діти ще певний час сумували за своїми біологічними родичами, але тепло, турбота, любов прийомних батьків змогли розтопити дитячі серця. За той час, що «будувалась» велика родина, Марина з Михайлом зводили власний будинок біля подвір’я своїх батьків у смт Михайлівці. Після проходження чергових курсів підвищення кваліфікації прийомних батьків, подружжя зважилось на розширення своєї прийомної сім’ї та створення дитячого будинку сімейного типу на власній житловій площі. У 2010 році працівник Запорізької служби у справах дітей запропонував цим зразковим прийомним батькам познайомитись з чотирма дітьми з однієї сім’ї. Троє з них подружжю вдалося забрати одразу з інтернату, а наймолодшого Микиту, який на той час знаходився в будинку дитини « Сонечко» в м. Запоріжжя, довелося залишити на де-який час. Сім’я очікувала появи біологічного сина Дмитра і, оскільки Микиті було всього 8 місяців, Марина просто не змогла б доглядати за ним фізично. Але завдяки молитвам та долі, хлопчик все ж таки возз’днався з родиною. Через певний час хлопчика змогли забрати в свою по-справжньому «велику» родину подружжя Чекомудян. Микиті було всього три роки і він не одразу знайшов спільну мову з прийомними дітьми, хоча з біологічним сином родини Дмитром він швидко зблизився.

Так і збулася мрія Марини і Михайла. Тепер у них по-справжньому ВЕЛИКА родина. Вони завжди підтримують один одного. Михайло – це взірець турботливого, надійного, люблячого чоловіка та батька, який може «підставити своє плече» у вирішенні будь-яких проблем. Марина – справжня хранителька сімейного вогнища. Завжди доглянуті, охоплені теплом та батьківською опікою вихованці дитячого будинку сімейного типу ніколи не відчують себе обмеженими в батьківській турботі та любові. Бо Марина з Михайлом дуже серйозно ставляться до виховання дітей. Для них головне – це аналіз власних методів виховання, вчинків, ставлення до світу, зміна світогляду. Вони говорять про те,що головне в житті – це терпіння, любов та увага до дітей. Господь допомагає пом’якшувати серця!

Це одна із найкращих прийомних сімей в Михайлівському районі. У цих людей по-справжньому «великі» серця. І хочеться вірити, що їх приклад побудови такої родини наслідує, або хоча б замислиться, ще не один громадянин нашої країни. А Марині з Михайлом хочеться подякувати від щирого серця за їх ВЕЛИКІ вчинки та побажати міцного здоров’я, безмежного терпіння та душевного тепла!

Михайлівський РЦСССДМ

Січень, 2018р

Нині українська держава переживає складний соціально-економічний період розвитку. Така ситуація, без сумнівів, впливає на всі категорії суспільства і, безпосередньо, на один з найважливіших його елементів – українські сім’ї. На жаль, «сім’я і шлюб все більше втрачають свої соціальні функції». Саме сімейні проблеми та конфлікти спричиняють значну кількість негативних явищ, з яких найшвидше зростає явище біологічного і соціального сирітства.

В Михайлівському районі вже є 11 діючих прийомних сімей та 4 дитячі будинки сімейного типу, які подарували своє тепло і турботу 57 вихованцям. А нещодавно до цієї кількості прийомних сімей приєдналась ще одна. Прийомна мати Наталія переїхала до нашого селища з іншого району і розпорядженням голови Михайлівської районної державної адміністрації було продовжено функціонування її прийомної сім’ї .

Вже під час перших зустрічей фахівця із соціальної роботи Михайлівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із прийомною матір’ю Наталею, вона зарекомендувала себе як толерантна, щира та відверта особистість. Маючи своїх біологічних дітей, вона оточила своїм теплом, турботою інших дітей, позбавлених батьківського піклування.

Історія цієї сім’ї розпочалася ще в 2008 році. Тоді ще громадяни Ш. і не задумувались про створення прийомної сім’ї. Але стався випадок, який перевернув, як кажуть, їхнє життя. Вони не змогли залишитись байдужими до маленького хлопчика, батько якого помер, а непутяща мати опинилась в місцях позбавлення волі. Богдана забрали в новостворену прийомну сім’ю Ш. А через рік їм запропонували поповнитися ще однією дитиною. Прийомні батьки погодились познайомитись з дівчинкою. Вже з першої зустрічі в серцях прийомних батьків та дівчинки зародились іскорки надії, любові, тепла. Але трапилось нещастя в, здавалося б, щасливій родині. У прийомного хлопчика Богдана діагностували лейкоз. А це означало – довготривале лікування, яке потребувало великого терпіння, а також величезних матеріальних затрат. Сім’я одразу ж розпочала лікування прийомного хлопчика. Неодноразово зверталися до благодійних фондів, знімали відео-ролики на відомих українських телепрограмах, в яких просили про допомогу. Більшість благодійних фондів відмовляли їм. Можливо інша людина опустила б руки, перестала боротися, але це не про нашу героїню. Саме завдяки її силі духу, терпінню, цілеспрямованості, Богданчик вилікувався. Деякі благодійні фонди допомогли перевезти дитину а Італію, де він пройшов повний курс лікування та довготривалий курс реабілітації. Весь цей час прийомна мати Наталія була поруч. До речі, Богдан повернувся до біологічної матері, яка поновила свої батьківські права після визволення з місць позбавлення волі. Після повернення з Італії подружжя Ш., на жаль, розлучилося. Випробування хворобою прийомного хлопчика та довготривала розлука з дружиною були занадто складним для прийомного батька Ш.. Але в житті трапляються непередбачувані повороти. В житті прийомної матері Наталії з’явився інший чоловік, з яким вона познайомилась в дорозі. Він став для неї підтримкою та опорою. Тепер вони проживають однією великою родиною в смт Михайлівка. Виховують біологічних дітей ( громадянин Кім має сина від першого шлюбу а прийомна мати Наталія має доньку та сина) та прийомну доньку. Це порядна, доброзичлива, відверта, щира в спілкуванні родина. Громадянин Кім планує також стати прийомним батьком для прийомної дівчинки після проходження навчання в Запорізькому обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді згідно чинного законодавства. Бажаємо всього самого найкращого для цієї родини. І дякуємо їм за те, що вони мають бажання, терпіння, душевне тепло і величезне серце, яке дарують дітям - сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування.

Оріхівський РЦСССДМ

Квітень, 2017р.

У свої 32 роки Марина вже знаходилась майже на дні страшної прірви, яка затягувала все глибше.

Будучи, ще 3 роки тому, молодою заміжньою дівчиною, яка мала роботу, родину та сімейний затишок, вона з жахом дивилась в дзеркало на страшну пристаркувату жінку, яка втратила найдорожче – служба у справах дітей вилучила дитину Марини…

Про проблеми в родині фахівцям із соціальної роботи стало відомо напередодні Різдва. П’янки та сварки в сім’ї змусили сусідів звернутись за допомогою до Оріхівського районного ЦСССДМ.

Жінку відразу ж було взято під соціальний супровід. В ході роботи фахівці з’ясували, що до такого життя, Марина докотилась, знаходячись в затяжній депресії. Спочатку померла мама. Дівчина, не отримавши підтримки з боку батька, який вдарився в асоціальний спосіб життя, сподівалась на допомогу чоловіка, але й він невдовзі повідомив, що йде з родини. Остаточною краплею, яка штовхнула Марину на тернистий шлях, стало зґвалтування: дівчина пізно поверталась з роботи та натрапила на компанію п’яних молодиків.

Вихід, та хоч якесь полегшення, з даної ситуації молода мама знайшла в алкоголі. Зелений змій задурманив голову Марини, роботодавець видав на руки трудову книжку зі словами: «Ти нам більше не потрібна», маленький син не викликав радості, а друзі по пляшці, що приходили до батька, підбадьорювали та чаркою знімали напругу. І жінка покотилась у прірву.

Та сусіди спільно із фахівцями із соціальної роботи встигли вчасно «схопити» Марину та почали тягти її з цієї прірви.

Спочатку робота була безрезультатною, бесіди зводились до обіцянок, які не виконувались. Довелось використати радикальні методи роботи. Дитину влаштували на тимчасове утримання до державного закладу, і мати «прокинулась».

Вона звернулася до лікарів та закодувалась. Покинула свою частку чотирикімнатної квартири і переїхала до бабусі, аби уникнути зустрічей із співпляшниками батька. Співмешканець, який разом із фахівцями боровся за нормальне життя коханої, підтримав її з переїздом, влаштував на роботу у комунальне господарство прибиральницею. Психологічні бесіди та тренінги соціальної служби допомогли жінці долати депресію і дивитись на життя з іншого боку, широко розкривши очі та плануючи майбутнє.

Зараз молода родина чекає на поповнення, а старший Дмитрик з нетерпінням хоче побачити свою сестричку.

І хоч родина вже в змозі самостійно долати свої негаразди, фахівці із соціальної роботи Центру продовжують допомагати їм, як і багатьом іншим родинам, долати життєві негаразди.