Не ті батьки, що народили…

Михайлівський РЦСССДМ

Травень, 2018р.

В народі говорять: «Справжні батьки не ті, які народили, а ті, які виховали, виростили та навчили». Можна спостерігати безліч прикладів сімей, які виховують не своїх рідних (біологічних) дітей. Різні форми сімейного влаштування (усиновлення, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу, опіка, піклування) дають можливість реалізувати свій батьківський потенціал багатьом охочим. Насправді – це особлива дорога батьківства – благородна і складна, переповнена емоціями, очікуваннями, тривогами… Бути батьками – це один із найважливіших обов’язків, який доводиться виконувати у житті. Однак не всім родинам випадає такий цінний подарунок долі. Одні мають п’ять і більше діточок, а інші з певних причин, не можуть мати жодного. Такі родини стають на святу стежину життя та дарують щасливу долю дітям, які стали сиротами або були позбавлені батьківського піклування. Як, наприклад, наші сьогоднішні герої – прийомна сім’я Окопних.

Майже 10 років тому, в цій сім’ї зародилася думка подарувати своє тепло і турботу дітям, покинутим власними батьками. Жінка не могла мати своїх дітей, проте дуже мріяла стати мамою. Адже материнство – це найвище призначення жінки на Землі, освячене самим Богом. Довго зважуючись на цей відповідальний крок, подружжя  таки подало заявку на можливість стати прийомними батьками. А після проходження певних процедур – їм запропонували познайомитись із блакитнооким хлопчиком Ігорем. З першої зустрічі іскорка в батьківських серцях загорілася і з кожним днем все яскравіше світила, розгоряючись великим вогнищем. Дуже жвавий, спритний, непосидючий хлопчик завдавав багато клопоту своїм прийомним батькам. Але, завдяки безмежній любові з боку прийомної мами Галини Володимирівни та прийомного батька Юрія Вікторовича, Ігор поступово перетворювався на чемного, уважного, вихованого хлопчика. До речі, саме він допоміг прийомним батькам розтопити серденько ще однієї дитини – світловолосої дівчинки Насті. Її подружжя вже через рік, після створення прийомної сім’ї, взяло на виховання у свою родину. Дуже сором’язливу, боязку дівчинку полюбляє весь клас. Для вчителів вона «права рука». Ігор та Настя стали дійсно рідними, нехай і не по крові, дітьми для своїх прийомних батьків. Вони вкладають в них всі свої сили, почуття, душу, навчають усього гарного, що вміють і знають самі. Чого варта тільки традиція в цій сім’ї батькові та сину готувати смачну вечерю жіночій половині родини. Як зворушливо спостерігати за теплими їх стосунками один до одного.

 Сьогодні ці діти – талановиті танцюристи, учасники безлічі конкурсів та фестивалів. Ігор займається у школі бального танцю «Шанс», Настя – в ансамблі народного танцю «Жасмін». Обоє з діток вражають своєю наполегливістю, терплячістю в досягненні певної мети на мистецькій ниві танцю. Це велике щастя для Галини Володимирівни та Юрія Володимировича Окопних – мати таких прекрасних дітей. Вони були обділені найріднішими людьми – батьками, тими невід’ємними частиночками людської душі, які дали їм життя. Та, як кажуть у народі, «не ті батьки, хто народили, а ті, хто виховали, виростили та навчили». Бо любов, тепло, турботу їм дали саме прийомні батьки – подружжя Окопних.
Бажаємо міцного здоров’я, процвітання та примноження прийомній сім’ї Окопних!