Робити добрі вчинки – це наш обов’язок!

Веселівський РЦСССДМ

Червень, 2015р.

"Про війну я знала тільки з кіно, книжок та розповідей ветеранів. Вона торкнулася кожного, когось вдарила сильно, когось недуже, а когось просто безжально вбила. Вона увійшла в наше життя, стала темою наших щоденних розмов. Про неї пишуть в газетах і говорять в ЗМІ. І наші діти, хочемо ми того чи ні, потрохи усвідомлюють, що таке війна. Щось вони чують з розмов дорослих, щось дізнаються з телевізорів. І що робити? Говорити з дитиною про війну, чи зробити вигляд,що все нормально, і не травмувати дитячу психіку подібними розмовами. Цими питаннями переймаються багато батьків. З цим питанням зіштовхнулась і я…….."

 

Ось такі висновки, і напрочуд тяжкі для нашого розуміння слова я вперше почула від дівчини, яка звернулась за допомогою до центру соціальної служби, вона була однією з великої кількості постраждалих у зв'язку з загостренням ситуації у східних областях України.

У Наталії в очах було видно безвихідність, страх, розчарування та розпач. Вона разом з двома маленькими дітьми була вимушена покинути рідне місто, близьких, друзів, аби уберегти себе і дітей від страшних наслідків. Родина взагалі не мала ніяких коштів на існування. Під час спілкування з Наташею стало відомо що вона не отримує дитячі виплати, й діти не мають змоги відвідувати дитячий садок.

Взявши родину під соціальний супровід, вирішено в селі за місцем теперішнього проживання провести благодійну акцію. Майже жоден житель с.Піскошене не залишився байдужим перед проблемою Наталії, вдалося зібрати речі першої необхідності. Звернувшись до керівництва дитячого садка, отримано домовленість про влаштування дітей за пільговими умовами.

І ось, він, перший крок успіху, хоч такий маленький, проте приємний.

Згодом, звернувшись в управління соціального захисту населення зібрано всі необхідні документи та відновлено соціальні виплати.

Фахівець з соціальної роботи, постійно підтримував родину, надавав консультації, психологічну підтримку, за сприянням центру родина була забезпечена гуманітарною допомогою у вигляді: одягу, посуду, продуктів харчування, постільної білизни та речей першої необхідності. З настанням холодів з'явилась потреба сім'ї у паливних матеріалах, через сільську раду питання вирішено позитивно.

Час йшов, і родина поступово адаптувалась на новому місці, у дітей в дитячому садочку з'явилось багато друзів. Наталія поступово стала впевненіше себе почувати, на її обличчі знову з'явилась усмішка. За чотири місяці супроводу соціальний працівник став першим товаришем для цієї родини.

Ніхто не знає, що може трапитись з тобою наступного дня, тому в першу чергу треба залишатись людиною й робити добрі вчинки.

Соціальний працівник Веселівського РЦСССДМ В.В.Решетило