Щастя дитини – мати родину !

Розівський РЦСССДМ

Травень, 2016р.

Народження дитини – велике щастя для сім’ї. Але нажаль, не кожні батьки усвідомлюють всю важливість цієї події та власну відповідальність перед маленькою людиною. Тому, досить часто трапляється так, що немовля залишається без батьківської любові та уваги. Поміж людьми такі родини прийнято називати неблагополучними. Часто таких батьків позбавляють батьківських прав. Буває і так, що дитина залишається без батьків в результаті загибелі чи смерті рідних батьків. Майже у всіх випадках, доля таких дітей складається так, що вони потрапляють до притулків, інтернатів, або просто жебракують по вулицях. І лише невеликий відсоток із них знаходять родину.

Таким дітям (які втратили родину), може допомогти кожен, хто не байдужий. Одні – усиновлять і виховають дитину, інші – допоможуть дитині знайти батьків, треті – нададуть фахову консультацію тим, хто хоче усиновити дитину, або взяти на виховання. Основне, щоб ми всі намагалися допомогти кожній дитині вирости у любові та повазі.

 

Однією з таких небайдужих родин, виявилися подружжя Гнатів, які звернулися до Розівського РЦСССДМ з заявами про взяття їх на облік, як кандидатів у прийомні батьки, з метою подальшого створення прийомної сім’ї, так як мати своїх дітей з ряду причин вони не могли. Після того, як заяви були прийняті, родина зібрала всі необхідні документи, пройшли навчання кандидатів у прийомні батьки, та з нетерпінням чекали на поповнення у своїй родині.

Сім’я Гнатів мають репутацію добропорядної, дружньої родини, займають активну громадську позицію. При цьому іскорка батьківської та материнської любові завжди жевріла в їхніх серцях і вони завжди мали велике бажання віддати свою батьківську любов та родинне тепло дитині, яка залишилася без сім’ї.

І ось…настав той довгоочікуваний момент, коли щасливе та радісне подружжя привезли до своєї оселі маленького 4-х річного хлопчика Олександра, якого батькам ще необхідно було на протязі тривалого часу лікували від численних недугів. Та все ж батьківська любов, ласка та постійна турбота виявилися сильнішими за хвороби.

Маленький Олександр виявився не просто активним, а гіперактивним. Дуже любить малювати, дивитися мультики, грати у рухливі ігри, відвідувати дитячий садок, ходити в гості з батьками до сусідів, спілкуватися та гратися з татом та мамою дякуючи за турботу щирою дитячою любов’ю та поцілунками. Згодом родина Гнатів поповнилася ще двома прекрасними дітьми Анатолієм та Катериною, і тепер в родинній оселі Гнатів завжди чутно дзвінки голоси та «щебет» маленьких Олександра, Анатолія та Катерини, а серця та душі подружжя Гнатів нарешті радують такі, на перший погляд, прості слова: «Мамо!» і «Тато!», « Ми Вас сильно любимо!».

Спеціалісти Центру постійно відвідують сім’ю Гнатів, надають педагогічні консультації, спілкуються з батьками та дітьми, і після таких спілкувань було зрозуміло, що мікроклімат у родині дуже приємний, діти щасливі від того що в них є родина, а прийомні батьки вже жодного дня не могли уявити без своїх дітей.

Нам, цілком благополучним людям, важко уявити, що відчуває маленька дитина, залишившись без батьків, на одинці зі світом у якому немає любові, турботи, безпеки. Адже все це мала уособлювати родина, якої у неї немає. Тож дійсно дуже важливо, щоб такі сім’ї існували і на прикладі навіть цієї родини можна показати, що дитячу долю можна змінити. І це залежить лише від нас, від дорослих.