Шанс на виправлення

Якимівський РЦСССДМ

Вересень, 2016р.

Дитина має зростати та виховуватись в родині. Та нажаль бувають випадки, коли життя з близькими людьми стає для дитини нестерпним. Так сталося з маленькою Тетянкою. Коли вона народилася у неї були люблячі батьки та бабуся. Однак щастя тривало недовго. Батько дівчинки помер, а мати Наталя стала все більше віддалятися від доньки, влаштовуючи своє особисте життя. Згодом матір почала пиячити і через деякий час вже не могла зупинитися самостійно. До того ж серед її оточення були люди, які теж зловживали алкогольними напоями та вели аморальний спосіб життя.

На той час маленька Тетянка вже пішла в перший клас. Немаючі належних умов для навчання та контролю з боку матері, успіхи дівчинки у школі почали погіршуватись. Після занять дівчинка йшла не додому, а до старенької бабусі, котра як могла опікувалася онукою.

Всі спроби соціальних працівників вплинути на матір були марні, тому дитина потрапила до державного закладу, який став для неї новою домівкою. Ця подія пробудила в свідомості Наталі давно забуті материнські почуття і вона потроху почала змінюватись на краще. На деякий час мати припинила вживати алкогольні напої, навела порядок в домі, стала на облік до центру зайнятості. Бажання повернути доньку додому тримало Наталю декілька місяців. Однак, опуститися в прірву завжди легко, а піднятися на верх – не кожному під силу. Наталя не втрималась і знов почала пити, перекресливши цим всі свої попередні успіхи. Коли алкогольний зрив повторився вдруге, гостро постало питання про позбавлення матері батьківських прав. Для Наталі це прозвучало наче вирок. Вона нарешті усвідомила, що алкогольна залежність може назавжди позбавити її доньки, а дівчинка буде зростати, не знаючи материнської ласки та любові.

Мати попросила дати їй останній шанс на виправлення. Фахівці запропонували Наталі пройти лікування алкогольної залежності в Запорізькому обласному наркологічному диспансері. Всупереч побоюванням, жінка пройшла повний тритижневий курс лікування і повернулася додому новою людиною, з чітким бажанням жити заради доньки. Наталя використала наданий їй шанс та нарешті отримала довгоочікуваний дозвіл на повернення Тетянки в сім’ю.

Минає другий місяць… Донька живе разом з мамою, ходить до школи, де у неї багато друзів. Тетянка дуже енергійна та привітна дівчинка. На стінах в домі, де вони живуть, з’явилися її малюнки. Мати сумлінно виконує свої батьківськи обов’язки, займається пошуком постійної роботи, та найголовніше, весь свій вільний час приділяє доньці.

Життя непередбачуване і ми не знаємо, чи буде так і надалі. Але ми раді, що складна соціальна робота з цією родиною дала позитивний результат. Та найголовніше, що маленька Тетянка не втратила віру в щасливе майбутнє!