ІСТОРІЯ ЗІ ЩАСЛИВИМ ЗАКІНЧЕННЯМ

Михайлівський РЦСССДМ

Жовтень, 2013р.

Сім’я – це найвища цінність суспільства. Кожна людина зустрівши свою «другу половинку» прагне створити з нею сім’ю. Найбільша радість в житті людей, що створили новий осередок суспільства – народження маляти. Але для деяких жінок це щастя виявляється досить складним, з’являються незрозумілі страхи, побоювання, стреси. І як би не парадоксально та абсурдно це звучало для деяких жінок народження дитини перетворюється на суцільний жах. Медики називають цей стан – пост пологовою депресією. В цей період для жінки дуже важливе розуміння та допомога чоловіка. І саме з його допомогою жінці значно легше подолати нові труднощі. Та на превеликий жаль не всі чоловіки це розуміють, адже їх життя також змінюється, з’являються нові обов’язки, нові потреби сім’ї, що треба задовольняти. Так трапилось і в родині Віктора Б. Але на жаль його дружина не змогла впоратись зі своїми внутрішніми переживаннями…

 

Одного теплого недільного ранку, коли сонечко вже заглядало до віконця, Віктор прокинувся від плачу маленької Ганнусі. Дівчинка все не заспокоювалась, «може коліки в дитини не припиняються» - подумав чоловік продовжуючи лежати у ліжку. Але дитинка не переставала плакати, і чоловік вирішив допомогти дружині заспокоїти донечку. Коли він зайшов до дитячої кімнати, то побачив, що дівчинка лежить у ліжечку сама, заплакана і напевно дуже голодна. «Може Ларисонька пішла до магазину?» - подумав чоловік і пішов до кухні, щоб приготувати донечці молочний сніданок. Побачивши на столі вже підготовану пляшечку з молоком для дитини, Віктор зрадів, але його радість тривала не довго, адже під пляшечкою була записка «Пробачте мене мої кохані, я більше так не можу. Це дуже великий тягар для мене. Знаю, що ви впораєтесь. Не тримайте на мене зла. Я завжди буду вас любити». Час зупинився… Від шоку чоловік не міг навіть поворухнутись, а очі самі все знову і знову пробігали по клаптику паперу. В будинку було порожньо, так порожньо було і у Віктора на душі. Тишу порушував лише плач маленької дитини, яка все не припиняла плакати. Чоловік, трохи опанувавши себе пішов годувати донечку, але дивлячись на неї він все не міг повірити, що це все насправді. Телефон дружини був вимкнений, а голову все не полинала одна думка «Як же вона могла? І де вона зараз?». День добігав кінця і треба було думати, як жити далі. Роботу кидати не можна, бо треба годувати дитину, а з іншого боку на кого ж її маленьку залишити. Трохи заспокоївшись чоловік наважився подзвонити своїй матері, і та згодилась приходити приглядати за Ганнусею, доки син на роботі. Весь наступний день чоловік думав про те, як же йому жити далі, та повернувшись додому йому легше не стало. Матір постійно нарікала та сварилась на не путьову невістку та час від часу плакала, одна донечка стала єдиним світлом у його житті.
У маленькому селі новини розповсюджуються швидко, і відомості про проблеми і сім’ї Віктора дійшли до Михайлівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Фахівець із соціальної роботи, на чиїй території проживає дана родина, терміново виїхала до цієї сім’ї, аби прояснити ситуацію та за потреби допомогти. Побоювання підтвердились. На засіданні міжвідомчої ради було вирішено взяти сім’ю під соціальний супровід. Два тижні довелося витратити на те, щоб поліпшити психоемоційний стан чоловіка та навчити його доглядати за дитиною, для цього йому довелося взяти на роботі відпустку. Всі родичі допомагали чим могли, і ось здавалося б все потроху налагодилося. Та наче грім серед ясного неба, одного осіннього ранку у Михайлівському районному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді пролунав дзвінок від Віктора – дружина повернулась додому. Не чекаючи ні хвилини фахівець вирушила за вже добре знайомою їй адресою. Ще з вулиці було чутно як гучно, на фоні заливистого дитячого плачу, між собою прояснюють стосунки чоловік та дружина. У будинку картина була не краща, маленька дитина була покинута у своєму ліжечку, заплакана дружина сиділа в кріслі з неприхованим відчаєм на обличчі, а Віктор знервовано ходив по кімнаті, щедро осипаючи дружину звинуваченнями.
Роботу з родиною Віктора та Лариси довелося починати з нової сторінки. Подружжя починало свої стосунки заново. Після плідної роботи фахівця, пост пологова депресія дружини була подолана. Чоловік пробачив дружину, та почав більше допомагати їй з дитиною. Віктор та Лариса почали більше розмовляти про свої почуття та почали прислухатись одне до одного. Психоемоційний стан у родину поліпшився. Батьки спільними зусиллями приділяють якомога більше часу різнобічному розвитку своєї коханої донечки.
Приємно бачити молоду, здорову та щасливу сім’ю. У серці розквітає радість від розуміння того, що ще одна дитина буде зростати щасливою разом з татом та мамою. А ще приємніше знати, що твої старання не марні, що ти робиш велику справу заради майбутнього великої країни.
Це реальна історія однієї сім’ї, що мешкає на території Михайлівського районну. Імена всіх діючих осіб змінені.