Велика родина – велике серце!

Михайлівський РЦСССДМ

Лютий, 2018р.

Історія цієї сім'ї почалася ще в 2002 році. Молоді, закохані і не досвідчені Марина та Михайло ще тоді задумувались про створення прийомної сім’ї. Ці молоді люди, глибоко віруючі в Бога, хотіли створити гарні умови для обездолених діточок, покинутих рідними батьками. Мали бажання оточити їх своєю турботою, безмежною теплотою, подарувати їм родинне щастя та затишок. Після одруження цієї чудової пари (у 2003 році), думки про створення великої родини не полишали їх. Господь не давав їм своїх біологічних діточок, тому бажання подарувати свою любов прийомним діткам стало ще більш актуальним. Біологічні батьки Марини, які вже мали досвід виховання дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, розповіли молодятам про покинутого в Михайлівській районній лікарні хлопчика Данилка, який очікував оформлення до інтернатного закладу. Рішення прийшло миттєво. І в липні місяці 2007 року сталася довгоочікувана подія: подружжя Чекомудян усиновили чорноокого хлопчика Данила. А вже через місяць Господь винагородив Марину та Михайла величезним подарунком. Подружжя дізналося, що Марина при надії. І тепер вдвічі щаслива сім’я стали очікувати на появу ще однієї дитини, тепер вже біологічної.

Так з’явилася на світ дивовижна дівчинка Даринка. Але подружжя не зупинилося на цьому. Створення саме ВЕЛИКОЇ родини стало їх кредо. Після звернення до Михайлівського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та проходження співбесіди зі спеціалістом, майбутні прийомні батьки були занесені на облік як кандидати в прийомні батьки Михайлівського району. За правилами, такі кандидати мають пройти триденне навчання при Запорізькому обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, та отримати рекомендації. Подружжя Чекомудян успішно пройшли навчання для кандидатів у прийомні батьки та отримали рекомендації від спеціалістів обласного центру, після чого їх було занесено в електронну базу даних як потенційних прийомних батьків. Почалися відвідування інтернатів, знайомства з покинутими власними батьками дітьми. Подружжя дуже вдячне Спасській І.М.( на той час начальнику служби у справах дітей Михайлівської районної державної адміністрації), яка надавала всіляку допомогу у вирішенні багатьох питань, які траплялися на шляху молодого подружжя. Так вони знайшли чорняву дівчинку Віолетту. Це прекрасне дитя швидко звикло до нової сім’ї, стало її невід’ємною душевною частинкою.

Вже через рік, після проходження чергового курсу перепідготовки, яке прийомні батьки проходять 1 раз на 2 роки в обов’язковому порядку, Марині та Михайлу запропонували взяти на виховання ще двох дітей на виховання до своєї прийомної сім’ї. Довго прийомні батьки не роздумували, а поїхали знайомитись з дітьми. Це були гарненькі братик та сестричка з чудовими іменами Валентин та Анастасія. Їх біологічна мати вела аморальний спосіб життя, не надавала їм належних умов для повноцінного розвитку, тому дітей потрібно було помістити в інтернат. Звідти подружжя Чекомудян забрало їх у свою привітну, дружню родину. Діти ще певний час сумували за своїми біологічними родичами, але тепло, турбота, любов прийомних батьків змогли розтопити дитячі серця. За той час, що «будувалась» велика родина, Марина з Михайлом зводили власний будинок біля подвір’я своїх батьків у смт Михайлівці. Після проходження чергових курсів підвищення кваліфікації прийомних батьків, подружжя зважилось на розширення своєї прийомної сім’ї та створення дитячого будинку сімейного типу на власній житловій площі. У 2010 році працівник Запорізької служби у справах дітей запропонував цим зразковим прийомним батькам познайомитись з чотирма дітьми з однієї сім’ї. Троє з них подружжю вдалося забрати одразу з інтернату, а наймолодшого Микиту, який на той час знаходився в будинку дитини « Сонечко» в м. Запоріжжя, довелося залишити на де-який час. Сім’я очікувала появи біологічного сина Дмитра і, оскільки Микиті було всього 8 місяців, Марина просто не змогла б доглядати за ним фізично. Але завдяки молитвам та долі, хлопчик все ж таки возз’днався з родиною. Через певний час хлопчика змогли забрати в свою по-справжньому «велику» родину подружжя Чекомудян. Микиті було всього три роки і він не одразу знайшов спільну мову з прийомними дітьми, хоча з біологічним сином родини Дмитром він швидко зблизився.

Так і збулася мрія Марини і Михайла. Тепер у них по-справжньому ВЕЛИКА родина. Вони завжди підтримують один одного. Михайло – це взірець турботливого, надійного, люблячого чоловіка та батька, який може «підставити своє плече» у вирішенні будь-яких проблем. Марина – справжня хранителька сімейного вогнища. Завжди доглянуті, охоплені теплом та батьківською опікою вихованці дитячого будинку сімейного типу ніколи не відчують себе обмеженими в батьківській турботі та любові. Бо Марина з Михайлом дуже серйозно ставляться до виховання дітей. Для них головне – це аналіз власних методів виховання, вчинків, ставлення до світу, зміна світогляду. Вони говорять про те,що головне в житті – це терпіння, любов та увага до дітей. Господь допомагає пом’якшувати серця!

Це одна із найкращих прийомних сімей в Михайлівському районі. У цих людей по-справжньому «великі» серця. І хочеться вірити, що їх приклад побудови такої родини наслідує, або хоча б замислиться, ще не один громадянин нашої країни. А Марині з Михайлом хочеться подякувати від щирого серця за їх ВЕЛИКІ вчинки та побажати міцного здоров’я, безмежного терпіння та душевного тепла!