«ЖИТТЯ ЛЮДИНИ ДО ТІЄЇ ПОРИ МАЄ ЦІННІСТЬ, ПОКИ ЛЮДИНА В ЗМОЗІ ДОПОМОГТИ ІНШИМ»

Кам'янсько-Дніпровський РЦСССДМ

Грудень, 2012р.

Загальновідомо, що сім'я для дитини - фортеця, яка забезпечує захищеність, створює психологічний комфорт, збагачує першим життєвим досвідом. Почуття любові у родині - невід'ємна умова здорового душевного розвитку й рівноваги. Кожна дитина бажає відчути тепло, лагідні води батьківської любові, яка несе в собі душевний комфорт. Прикро, але сьогодні подружнє життя багатьох родин закінчується крахом, апогеєм якого стає розлучення, в результаті чого зростає "армія" дітей, які вже в дошкільному віці пережили кризу втрати і тоді рідний дім перестає бути для дитини фортецею, яка мала б давати відчуття захищеності та надійності.

На жаль у такій складній ситуації опинився маленький Микола. Його мати Олександра дуже любить свого сина, але вона настільки занурилась у проблеми та сварки зі своїм чоловіком, що забула надати сину дуже потрібну для нього увагу та материнську любов. Олександра - молода та гарна дівчина, яка мала дуже багато планів на майбутнє. Вона мріяла про затишний дім, люблячого чоловіка та радісних діточок. Вона закохалася та вийшла заміж із надією, що усі її мрії збудуться. Коли вона вийшла заміж, вона вже була вагітна від іншого чоловіка, який її покинув. Олександра раділа, що нарешті вона зустріла чуйного та гарного чоловіка та доброго батька для своєї дитини.

Спочатку життя залагодилось, родина з нетерпінням чекала появи дитини. Із народженням хлопчика Миколи відносини між батьками стали ще краще. Але малюк росте і з ним ростуть потреби. Син потребував ще більшої уваги, та вітчиму це дуже не подобалося. Він почав дорікати дружині на те, що вона багато уваги звертає до сина, дорікати через гроші, які вона витрачала на хлопчика (хоча вона також працювала). Вітчим лютував та почав знущатися із хлопчика: постійно кричав на нього, лупцював. Хлопчик зростав у страху, боявся пожалітися матері та терпів знущання батька. Микола хвилювався, щоб батько не образив маму. Згодом хлопчик почав тікати із дому. Мати після роботи шукала його по дворах, а Миколка ховався у під’їздах і кущах. Дитина прийшла до сумного висновку: власні проблеми для батьків важливіші ніж стосунки з ним.
Олександра зрозуміла, що її мрія не збулась. Вона знала, щоб захистити сина від вітчима-тирана, треба розлучитися. Розмови із чоловіком не допомогли і вона подала заяву до суду. Через тривалу депресію жінка втратила роботу. Миколка став ще більше хвилюватися. В нього виникло передчуття біди, великої загрози. Дуже гірко через те, що вже на початку свого життя відчуваєш подих розлуки і свою безпорадність, безсилля вплинути на події, змінити ситуацію. Мати була так засмучена через нездійсненні мрії, через хвилювання про сина та не знала як усе це виправити. Вона звернулася за допомогою до фахівця РЦСССДМ.

Коли в родині з’явився спеціаліст РЦСССДМ, ситуація була вже вкрай напруженою. Усі були виснажені постійними сварками, проблемами. Найбільш тяжко було хлопчику, який більш ніж усі постраждав у цій ситуації. Перед спеціалістом було важке завдання – посилити віру у власні сили матері, допомогти у покращенні психоемоційного стану дитини. Спочатку були проведені індивідуальні бесіди, складено психологічний портрет родини. Наступним кроком була боротьба із низьким рівнем самоповаги матері та сина, нав’язливими страхами родини, депресією… Через деякий час, після чергової зустрічі із фахівцем РЦССДМ, психологічний стан у родині став покращуватися. Олександра опанувала себе та знайшла гідну роботу. Хлопчик більше не тікає з дому та підтримує матір. Олександра почала більш відповідально ставитися до виховання сина, приділяти йому достатню увагу. Микола почуває себе більш впевненим, налагодив відносини із однолітками, знайшов нових друзів.
Вчасна допомога сторонньої людини, а саме доброго порадника в обличчі фахівця із соціальної роботи, вирішила конфліктну ситуацію у родині, допомогла знайти правильний шлях та сенс у житті матері і сина.

Кам'янсько-Дніпровський РЦСССДМ