Гуляйпільський РЦСССДМ

Грудень, 2013р.

До Гуляйпільського РЦСССДМ надійшла інформація від Мелітопольського МЦСССДМ про сім?ю, яка опинилася у складних життєвих обставинах і перебуває на обліку ММЦСССДМ.
В повідомленні йшла мова про гр. Анастасію, яка з новонародженою дитиною перебуває у пологовому будинку м. Мелітополя. Лікарі не виписують дитину з лікарні так, як мати не має документів, які встановлюють її особу. Єдиним документом, який посвідчує особу є свідоцтво про народження, видане Російською Федерацією. Анастасія повідомила, що підтвердити її особу може мати, яка проживає в с. Степанівка, Гуляйпільського району.

Михайлівський РЦСССДМ

Грудень, 2013р.

Сім’я - велика сила,
Сім’я – великий дім.
І мати діток народила,
Щоб жилося тепло в нім.
І чоловік був завжди поруч
В скрутний момент допомагав.

Гуляйпільський РЦСССДМ

Листопад, 2013р.

До Гуляйпільського РЦСССДМ за допомогою у лікуванні доньки звернулася жителька с. Верхня Терса. Фахівець із соціальної роботи негайно відвідав родину і провів інспектування. Здавалось вже нічого не може здивувати його, та все ж…
Моя сім’я – моя фортеця. Так говорив батько багатодітної родини Р. у селі Верхня Терса, а сам, все частіше заглядав у чарку. І коли мати народила шосту дитину, батько залишив сім’ю і подався у мандри.

Гуляйпільський РЦСССДМ

Листопад, 2013р.

Непросте дитинство коли зростаєш в сім’ї не з рідним батьком змалечку звертала увагу на ”нерідне” ставлення, коли накричить ні за що, коли посварить при друзях. Мама часто не помічала невеселий настрій доньки. Була на стороні вітчима, боялася йому суперечити. Йшли роки дівчинка підростала, з’явилася менша сестричка - рідна дочка і починалося все з початку… Непростий період, підлітковий вік і, здавалося, в іншому випадку все б пролетіло і забулося, та не зараз. Стосунки з батьками погіршувалися, не те, що б вони її не любили, їй начебто здавалося, що сестричку люблять більше, частіше приділяють увагу. В школі з активістки класу, відмінниці перетворювалась на роздратовану дівчинку, якій не хотілося вчитися. І згодом вона покинула батьківський дім і пішла жити до старшої сестри, від першого шлюбу мами.

Веселівський РЦСССДМ

Листопад, 2013р.

«Життя прожити – не поле перейти». Так говорить народна мудрість. Бо воно справді так. За своє життя кожна людина переживає і радість перемог, і перше кохання, і гіркоту невдач, розлук, втрату близьких людей. Як не прикро це усвідомлювати, але в більшій кількості наше життя складається з чорної смуги і коли з’являється промінь світла, кожен намагається подовжити цю мить якнайдовше. Вже не перший рік трапляється так, що кожен прожитий день – це випробування то на людяність, то на моральність, то на витривалість.
Саме таке нелегке життя випало на долю однієї родини. На перший погляд здавалося все звичайним у сім’ї Світлани Дмитрівни. Світлана завжди намагалася зберегти теплі стосунки в родині, забезпечити дітлахів не тільки своєю материнською любов’ю а й комфортними умовами проживання. Але не завжди виходило: рано залишилася без чоловіка, сама виховувала сина Івана, донечок Наталію та Вікторію, онуків Дениса і Микитку.

Бердянський РЦСССДМ

Листопад, 2013р.

Лише сімнадцять, здається життя таке коротке, а хочеться встигнути так багато. Перше побачення, квіти, здається, що це кохання назавжди.
Любити вічно, не зраджувати, берегти, «пилинки здувати», але це виявилися лише обіцянки.
Коли когось кохаєш – ця людина стає центром твого життя. Його увага, залицяння, дорогі подарунки здаються особливими та безцінними, тим паче, коли ти з багатодітної сім’ї, де батьки працюють з ранку до пізньої ночі, стараючись заробити хоч якусь копійчину для своїх дітей.
Не завжди після чорної полоси наступає біла, вона може тягнутися довше ніж ми можемо собі уявити. Ганна дізнавшись що завагітніла, вважала, що тепер вони з коханим одружаться і їх сім’я стане найщасливішою.

Бердянський МЦСССДМ

Листопад, 2013р.

Різні життєві проблеми приводять клієнтів до Бердянського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Деякі з них звертаються за допомогою не одноразово, переконавшись у тому, що тут до цих проблем ставляться з розумінням і професійно підходять до їх вирішення. В цьому на власному досвіді змогла переконатися молода дівчина Олена. Складності в її житті почалися коли вона завагітніла в 17 років. Приїхавши з іншої області Західної України, не маючи прописки, неповнолітня, батько дитини - вісімнадцятирічний хлопчик сирота... З великими складнощами довелося зустрітися молодій парі. Але їх віра в краще і допомогу соціальних працівників допомогли налагодити порядок у житті.

Бердянський МЦСССДМ

Жовтень, 2013р.

У кожного з нас є свій шлях на якому трапляються перешкоди. Але хтось може вирішити їх сам, а інший звертається за допомогою. Так, до Бердянського центру соціальних служб звернулася за допомогою жінка, яка не змогла впоратися зі своїми проблемами наодинці. Коли вона розповідала про свою біду на очах бриніли сльози. Жінка виховує двох дітей, старша донька дитина-інвалід, молодшій виповнився 1 рік. Сім’я постійно потребує матеріальної допомоги на лікування старшої дитини. Батько не працює, мати не працює, так як доглядає за дітьми. Між батьками постійно виникають cварки.

Мелітопольський РЦСССДМ

Жовтень, 2013р.

В процессе работы специалистом с социальной роботы с семьями, детьми и молодёжью моё внимание привлекла очень интересная история семьи, в которой росло трое ребятишек: два сыночка и лапочка дочка. Папа человек строгий и серьёзный, официально непроработавший ни одного дня, содержал семью случайными заработками, случавшимися крайне редко.
Он армянин – кипящяя кавказкая кровь постоянно контролирующая каждый шаг. Она обыкновенная украинская работящая женщина, любящая иногда выпить крепкого, домашнего самогона; запивая горечь жизненного бытия. Частенько дети видели как папа воспитывал маму, иногда с применением силы. Старшему сыну было уже 13 лет. Одноклассники не раз замечали выливающийся всплеск агрессии - в след слёзы раскаяния. Добрый, весёлый, хороший парнишка - вдруг становился маленьким змеем горынычем -разбрасывающим в стороны пламя непонятных обид.

Бердянький МЦСССДМ

Жовтень, 2013р.

Тяжко, коли розумієш, що залишився один в світі, що ніби чужий, після того як втратив людей, яких від початку життя знав, любив, називав мамою та татом. І хоч вік вже давно не дитячий – та коли особисте життя не склалось, немає тих заради кого хочеться жити, разом з ними переживати радощі та турботи, життя ніби зупиняється, і пережити все це вдвічі складніше.
Ця розповідь про жінку, яка звернулась до Бердянського міського ЦСССДМ за допомогою, коли знайшла в поштовій скриньці запрошення фахівця з соціальної роботи, який проходив до неї як до матері-одиначки, що сама виховує дитину. Так, вході бесіди, вона розкрила таємницю своєї життєвої історії, знайшовши взаєморозуміння з фахівцем, - не приховувала ніяких таємниць: “що коли залишилась сама – вирішила подарувати материнську любов дитині, якій не пощастило зростати в сім'ї .